Спорт

Олімпійські надії-2028. Владислава КОЧЕРБА: «Маю бути на десять голів краще інших, щоб бути на Олімпійських іграх» (відео)

27 февраля, 2025

Після деякої паузи продовжуємо проєкт «Олімпійські надії-2028», де ми представляємо молодих спортсменів, які претендують на участь в Олімпійських іграх-2028. До вашої уваги третій випуск, де в головній ролі вихованка СДЮСШОР «Чорноморець» із синхронного плавання, чемпіонка України-2024 Владислава КОЧЕРБА.

ОЛІМПІЙСЬКІ НАДІЇ-2028. ЯК НАРОДИЛАСЯ РУБРИКА

Цей проєкт, нагадаємо, присвячений молодим спортсменам Одеської області (категорії юніори, молодь), які, завдяки своїм результатам, на наш погляд, вже входять в число кандидатів на участь в Олімпійських іграх-2028, хоча, їм належить пройти великий шлях до мрії. Серед них призери/фіналісти чемпіонатів Європи і світу серед юніорів і молоді, а також вже, в своєму молодому віці, учасники дорослих чемпіонатів світу і Європи і претенденти на участь в Олімпіаді-2024.

Владислава КОЧЕРБА

Майстер спорту України із синхронного плавання

Народилася 27 листопада 2005 року в Одесі.

Тренер – Ольга НІКОЛАЙЧУК

Школа – СДЮСШОР «Чорноморець»

Переможниця командного чемпіонату України 2023, 2024рр. (соло, довільна програма).

Срібна призерка чемпіонату України 2023 року (соло, технічна програма)

Срібна призерка командного чемпіонату України 2023 року (соло, технічна програма).

Бронзова призерка чемпіонату України 2023 року (соло, довільна програма).

Бронзова призерка командного чемпіонату України 2024 року (соло, технічна програма).

Неодноразова чемпіонка і призерка чемпіонату України серед юніорів.

Учасниця чемпіонату Європи серед юніорів 2023, 2024рр.

– Владиславо, як ставитеся до інтерв’ю в рамках «Олімпійські надії-2028». Які, взагалі, ваші думки стосовно Олімпіади в Лос-Анджелесі?

– Дуже вдячна вам за запрошення. Я сподіваюсь, що буду приймати участь на Олімпіаді в Лос-Анжелісі 2028. Розумію, що для цього потрібно пройти великий шлях. Звичайно, це буде яскраво та дуже цікаво для мене.

Сподіваюсь на все найкраще, працюємо, багато працюємо. Я буду робити все для того, щоб взяти участь в Олімпійських іграх в Лос-Анджелесі-2028.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

– Пригадайте, будь ласка, як ви розпочали займатися синхронним плаванням

– З 6-ти до 12-ти років я займалася художньою гімнастикою, а потім на горизонті з’явилося синхронне плавання. Батько показав мені відео, де був виступ дуету, наскільки я пам’ятаю. Дівчата робили вправи ногами, і я думала, що це нескладно: «Добре, йдемо плавати». Приїхала в басейн, бачу, як дівчата роблять якісь групові рухи. Спробувала. Я думаю собі: «Ого, нічого собі, це так складно!».

Я навіть не уявляла собі, що все, що ми бачимо на екранах, не так просто, не так легко, як здається. На екрані картинка здавалася ідеальною.

Але, як виявилося, необхідно багато тренуватися, щоб ця картинка так виглядала.

ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ

– Згадайте, будь ласка, вашу першу велику перемогу?

– Я дуже зраділа, коли опинилася на п’єдесталі чемпіонату України в сольній програмі. В мене навіть сльози на очах були, оскільки не могла повірити в те, що я це зробила. Стільки тренувань, стільки важкої роботи, і ось, нарешті це сталося.

Для мене, вважаю, що це була перша велика перемога.

– Але на шляху до неї були локальні перемоги, які були кроками, до того успіху, про який ви розповіли…

– Так, дійсно. Напевно, одна з них відбулася тоді, коли я вперше проплила 50 метрів під водою на затриманні дихання. Довгий час я не могла це зробити. І коли я нарешті це зробила, зрозуміла для себе, що раз мені під силу таке завдання, то я зможу зробити і ще більш складні.

Є ще один спогад, можна сказати, флешбек з минулих років. Ми після кожного тренування робили підкачку. Вправа називається опорний гребок, і ми мали зробити 50 повторів, а це досить велике навантаження. Настільки велике, що спочатку, коли мені дали це завдання, думала, що це, взагалі, неможливо, і я цього ніколи не зможу зробити. Дорога була досить довгою. Десять, двадцять, тридцять, тридцять п’ять. Це було важко і психологічно. Це дуже тиснуло на мене. Думаю: «Ще трошки, ще трошки». Відчуваю, що вже спустилась дуже-дуже низько, десь по щиколотку. Я розуміла, що мені обов’язково треба це зробити, щоб відчути впевненість в своїх силах. І, дійсно, коли я зробила ці п’ятдесят разів, відчула неймовірні емоції, була дуже задоволена собою. Це напевно перший спогад з моєї спортивної кар’єри.

ОСОБЛИВОСТІ АРТИСТИЧНОГО ПЛАВАННЯ

– Скільки часу ви знаходитесь під водою під час програми?

– Одна програма в нас триває три хвилин тридцять секунд. В довільній групі, наприклад, сім зв’язок, тобто під водою ми знаходимося приблизно дві хвилини ми знаходимо з під водою, нам треба показати в кожній зв’язці складність. Але ще ми робимо підтримки та акробатичні вправи, коли знаходимося під водою. Також, коли ми під водою, ми штовхаємо дівчину, яка зверху.

– Як визначаються ролі спортсменок в групових вправах?

– Зазвичай верхні дівчата вони ростом трохи нижче, ніж решта дівчат в команді. Що стосується ролей, є дівчата, які стоять на так званій решітці, є дівчата, які розганяють ноги. Це, якщо, наприклад, ми кажемо про акробатичну вправу, там, де є решітка.

А є стоячі акробатичні вправи, де є дівчинка, яка зверху, і є дівчина, яка робить так званий стіл. Тобто вона встає і штовхає «верхню», а шість дівчат штовхають за коліна, спереду, ззаду, за стопи, тобто розганяють. Дуже складно бути і знизу, і верхньою. Дуже складно стрибати всі підтримки, робити всі акробатичні вправи.

Все однаково складно, це все вимагає багато часу тренувань, і це все дуже відповідально. Найвідповідальніше, напевно, бути верхньою, тому що незалежно від того, як тебе штовхнуть, їй треба буде викрутитися з будь-якої ситуації. Навіть, якщо щось піде не так, їй треба вирулювати все це. Тому бути верхньою дуже відповідально, але й дуже цікаво і дуже гарно.

– А як ви ставитеся до виступу в сольній програмі?

– Мені дуже подобається сольна програма, тому що в ній є пластичні рухи, є дуже гарна хореографія, є відчуття музики. Ці гарні рухи, пластику, грацію можна показати в сольній програмі. Але за новими правилами зараз треба робити більш високу складність, треба більше робити рухів для того, щоб накрутити більше обертів, щоб перемогти. Щоправда, соло неолімпійський від програми, але мені здається, що це дуже гарно, коли ти можеш представляти команду і в сольній програмі, і в груповій. Але треба більше робити ставку на групові та, наприклад, на дуетні програми, тому що це олімпійські види.

Для мене найголовніше – це стати в основний склад групи і відпрацьовувати групові вправи. Треба зробити все можливе, напрацювати всі скіли, для того, щоб встати в групу так, щоб вже не було її ніяких сумнівів в моїй позиції. Я розумію, що це нелегкий путь, але що не зробиш заради мрії.

– Як ви справляєтеся зі складними моменти…

– Звісно, без них не обходиться. Життя спортсмена завжди контрастне, але після чогось складного завжди наступає щось дуже гарне. Це як етап, який треба пройти, а вже потім вже все буде добре. Звичайно, не без сліз, але це все нормально. Ми ж дівчата, до того ж гормони – не без цього.

Взагалі, я дуже вимоглива до себе і, коли в мене щось не виходить, я дуже злюся на себе: «Що ж таке, ну як це в мене не виходить?! Треба обов’язково це зробити, скільки ж можна вже. І коли я сама собі щось таке кажу, впевнена, що все буде добре. Я знаю, що я можу, я все зроблю, просто треба час і все буде.

Вважаю, що треба жити в моменті, працювати зараз та не думати на тим, що буде завтра, не думати про те, що буде через два-три роки. Головне, що є зараз і треба працювати зараз.

– Хто поруч, хто допомагає впоратися з труднощами?

– Мені дуже допомагає моя тренерка Ольга Ніколайчук, яка завжди мене підтримує, за що їй дуже вдячна. Я завжди можу звернутися до Ольги Євгенівни, вона для мене як друга мама.

– Яку роль у вашій кар’єрі відіграють батьки?

– За щоб я не взялася, вони завжди будуть це підтримувати, але у всіх людей підтримка виражається по-різному. Звичайно ж, хотілося б її більше, але я вчуся підтримувати сама себе, тому що я розумію, що в житті треба покладатися на себе, тому я намагаюся навчити себе саму себе підбадьорювати, тобто самій справлятися.

Владислава КОЧЕРБА з тренеркою Ольгою НІКОЛАЙЧУК і …

.. з мамою

СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ

– Давайте трохи поговоримо про створення образу спортсменки в артистичному плаванні

– Насправді, не дуже багато часу входить на то, щоб зробити макіяж для виступу. Це просто червона помада, чорні широкі стрілки, для того, щоб було видно з чаші басейну. Також необхідні якісь легенькі тіні, щоб підкреслити образ, просто, щоб щось блищало на обличчі. На обличчя не так багато час уходить, як на волосся, коли ми робимо гульку. На неї уходить десь хвилин 30-40, максимум годинка. Для цього зокрема використовується желатин. Змити його після виступу – ціла справа, як то кажуть. Оскільки потрібно, щоб він повністю розчинився. Для цього треба дуже гаряча вода. Потрібно чимало часу, щоб його розчинити. Але, як нам кажуть, це дуже гарна маска для волосся. І дійсно: волосся потім дуже гарно виглядає. Тривалість процесу залежить від того, скільки шарів желатину ми нанесли, скільки разів ми провели пензликом, щоб цей желатин тримався. Якщо використано багато желатину, то відповідно треба багато гарячої води і багато часу. Десь година.

МАРТА ФЄДІНА

– Розкажіть, будь ласка, про роботу пліч-о-пліч з найтитулованішою українською «русалкою» Мартою Фєдіною…

– Це був відмінний досвід працювати поруч з Мартою. Вона дуже підтримувала, вона завжди проявляла свої лідерські якості, наставляла, підтримувала команду і допомагала ментально дівчатам, які тільки вливаються в колектив. Звичайно, щоб таких спортсменів дуже сильний дух, дуже велика сила волі, витривалість. І напевно саме ці якості можна почерпнути, поставити в приклад. Можна тільки уявити, скільки часу приділяють тренуванням спортсменки такого рівня, як Марта, які навантаження витримують, яким терпінням володіють. Такі спортсмени мають стержень, мають сильний характер.

Чемпіонат України 2024 року. Владислава КОЧЕРБА на вищій сходинці п’єдестала пошани. На передньому плані – Ольга НІКОЛАЙЧУК і найтитулованіша “синхронистка” України Марта ФЄДІНА.

НОВИЙ СЕЗОН

– Які цілі на найближчий сезон?

– Взяти участь на чемпіонаті світу в Сінгапурі, на етапах Кубку світу, на чемпіонаті Європи. Звичайно, хотілося би вже стати в склад збірної України та представляти свою рідну Одесу на міжнародних змаганнях.

– Що треба зробити, щоб потрапити в основний склад збірної України?

– Я вважаю, що мені треба бути на десять голів вище всіх, щоб я точно була в групі. Щоб не було ніяких сумнівів. Просто бути краще. Треба дуже багато працювати, ще більше працювати, ніж зараз, більше знаходитись у воді, ще більше відточувати всі скіли, відпрацьовувати всі гребки, відпрацьовувати всі спеціальні рухи. До того ж у нас змінилися правила, тож треба підлаштуватися під них, відпрацювати нові елементи.

– Не можу не запитати. У мене це питання вже довгий час вертиться на язику. Звідки у такої тендітної дівчини такий сильний характер?

– Картинка завжди буває різною, а те, що є насправді, знаємо тільки ми самі. Мені дуже подобається, коли картинка ось така гарна, а я розумію, що є такий стержень, щоб добитися успіху.

Звичайно, це від батьків, звичайно, я дуже вдячна своїм батькам, за те, що вони саме дитинства займалися мною. Батьки також займалися спортом, і я йду по їхнім стопам. Напевно, що від них такий характер. Вони з дитинства дуже підтримували, казали, що складно всім, але перемагає найсильніший. Якщо ти чогось дуже бажаєш, то неважливо, який ти шлях пройдеш. Якщо ти дуже цього хочеш, то ти зробиш все для того, щоб його пройти. А якщо тебе цього немає, то ти ще не так дуже хочеш цього. Ось так.